Жили собі без клопоту Мурахи — Ліс берегли, трудились, як хто хтів. Та от не вгледіли, незчулись бідолахи, Як їх обсіла хмара Тарганів. — Давайте-но утворим з вас бригади, — Взялись за діло владно Таргани, — Як то ведеться, виберемо ради, А з рад — найвищі керівні чини. Подбаємо, — запевнили вусаті, — Щоб вам, Мурашкам, краще стало жить, Научимо харчі розподіляти І одне одного цінити та любить. Мурашки зопалу (затуркані чи здуру?) Повірили у щирість брехунів — Створили керівну номенклатуру, Обрали в раду тільки... Тарганів. Ті й засідають. Це лишень і вміють — Не хочуть і на себе працювать: Вони не жнуть, як кажуть, і не сіють, Їм би поїсти, випить та поспать. Тож стало так Таргання «керувати», Що вже Мурашки падають із ніг: Потрібно ж бо обранців годувати, А їх в тій раді... Боже, скільки їх!..