Не питайтеся: де? Не цікавтесь: коли? Як не в нашім, — в якім регіоні? — Власні ярма свої вихваляли воли, Хомутами пишалися коні. Там баран сам себе поганяв на базар, Ще й ціну назначав гонорово. Там щасливий поет пропивав гонорар — Із редактором, вірте на слово. На стіл горілочку, на стіл. Ще пляшка є в запасі: Поет чи кінь, баран чи віл — За них, у всякім разі!.. Не дивіться назад, не дивіться довкруг, Власну душу не варто гортати... Пес прибіг: — Посадіть і мене на ланцюг!.. Чиж просився у клітку, за грати. Розчахнулася пісня на зламі епох, Задзвеніли, мов цинкові, рими... А поет розливає горілку на трьох: Вже і цензор, і цензор із ними!.. На стіл горілочку, на стіл. Ще пляшка є в запасі: Поет чи кінь, баран чи віл — За них, у всякім разі!.. А на ранок похмільна моя голова Мізкувала, важка і похмура: Хто й чому гонорари мої пропива? Я ж і сам — редактура-цензура!.. Напишу, як ярмо цілували воли, Хомутами пишалися коні!.. Не питайтеся: де? Не цікавтесь: коли? То не в нас, То в чужім регіоні...
