Молодик Гаврило Хам Десь лизнув сивухи І — пішов! І — покотив! — Просто в’януть вуха. Йде він, спотикається І всмак матюкається... — Тіпун тобі на язик! — Бабуся заохала. — Молоко ще на губах Досі не обсохло, А воно!.. Жінки з дітьми До паркану туляться. Лихослову ж хоч би що — Замала і вулиця!.. Раптом Хамові навстріч Йде Антон Синиця — Гиревик, силач, борець, Любо подивиться! Стали серед вулиці. Хам від ляку щулиться, Кулаки ховає, Гика винувато, Нишком прикидає, Куди утікати... Але що це? На Гаврила Антон покосився І дорогою йому Раптом поступився... І полегшено зітхнув Телепень Гаврило: — Ти, старий, у дошку свій, Т-таку т-твою в рило!.. Давай чмокну... * * * Молодик Хай іде проспиться, Ми ж докинем кілька слів Силачу Синиці. Ви, шановний, вдаєте, Що отак на краще: Не чіпаймо, Обійдім, Що нам те ледащо! Зайвий клопіт! Зачепи — Буде грому й гаму!.. А байдужість отака — Перший спільник Хама!..
