Стратон Завіса, режисер, Повчав артиста молодого: — Ви Возний нині! І тепер Вам бравий вигляд ні до чого! Що вам нема і двадцяти — Забудьте, друже. Ви — на сцені! Шляхи артиста до мети — У перевтіленні! В натхненні!.. Зітхав юнак: не та мета! Запал юнацький щирий стримав. А поряд з ним Стратон кректав: Готовий Возний вже — без гриму. Йому б на пенсію пора, А він, розчулившись до краю, Сказав: — Я гратиму Петра, Цю роль я сорок років граю... Прем’єра йшла, весь зал притих, Та раптом вигукнув хтось палко: — Якщо вже заміж треба йти, То йди за Возного, Наталко!..
