Давним-давно, в гарячу пору, Мишей налізло у комору Силенна-сила, аж кишіло. «Погане діло Нині, — Промовив Кіт своїй дружині, — Ми вжити заходів повинні...» І Кіт начальству дав заяву, В якій поскаржився по праву На охоронну справу: «При даній кількості Мишей Потрібно мати Добрі штати, — Принаймні в сто Котів, А вдвох ми будем без вушей І навіть без хвостів». І через дві неділі Вже сто Котів були «при ділі». Вони за день Мишей переловили Й лежать пузаті, зберігають сили Та все чекають дату, Коли даватимуть зарплату — Належить же по штату! А наш знайомий Кіт В такі пошився бюрократи, Що навіть важко передати: За свій живіт Турбується охоче, А за чужі... і слухати не хоче. Круг нього Мурки-секретарки Пускають плітки, зводять сварки, А двадцять замів в кабінетах Снують такі тенета, Що до Кота попасти. Звичайно, можна… та не часто. Якщо сказати правду в вічі: В два роки раз... і дуже рідко — двічі. * * * Мітлою б гнати геть із штатів Подібних бюрократів, А з ними разом і нероб — От здорово було б!
