Індик у паніку упав: Десятки незавершених всіляких справ, Повнісінький провал у навчанні... «Ну, як його мені Налагодить роботу? Коли вже я по-людськи жить навчуся? Як муха та, в окропі все кручуся, А толку — ні на йоту!» — «Навчися менше спати Та не ловити гав, — Свій час потрібно планувати…» — Гусак йому сказав. «А й справді, — думає Індик, — На жаль, я й досі ще не звик За планом працювати. Клянусь: із завтрашнього дня Неробство й лінощі мені вже не рідня! Від сьомої і до дванадцятої ночі У мене буде час робочий!» Але о третій дня проснувся І пучкою об пучку недоркнувся. «Гаразд, цей тиждень погуляю, поброджу, А от з наступної неділі Я покажу Усім на ділі, Які завзяті ми і вмілі!» Та знову лінь своє взяла: «Якщо вже справді братись за діла» То краще з першого числа!» Але й цього невистачило строку… «Почну, — сказав — з Нового року! І доведу, що ми, Індики, Народжені для справ великих!» Отак весь вік він планував, Аж поки з сідала упав І тим скінчив життя своє. * * * На жаль на превеликий, Такі Індики І серед нас ще є!
