Ну до чого ж примітивно Діють деякі чини! Глянеш збоку — просто дивно, Мов у джунглях дикуни! Взять хоча б того ж Ганизу — Під фанфари загримів. Бачте, критику ізнизу Цей чинуша не терпів. Кажуть, кидавсь на підлеглих, Як на кішку мій барбос... А от я спокійно й легко Зношу критику. Всерйоз! Я за критику. Здорову, Принципову, дійову. За вибагливу розмову, Гостру, щиру, ділову, Що в роботі помагає Й, розумієте самі, Як на фото, виявляє, Що у кого на умі. Хто базіка, хто мовчальник, Що від кого можна ждать... Все це будь-який начальник До дрібниць повинен знать. Критикуйте мене, люди, Правду ріжте у лице. Запевняю, що не буду Переслідувать за це. Сміло крийте мене знизу, Викривайте помилки. Я сприйму це без капризу, Зовні навіть залюбки. Без службового терору, Не утну якусь бузу... Перекрию шлях нагору — І кувікайте... внизу.
