На лихо, на біду, Якась помилка сталась груба, І от на всім ходу Урізалась машина в дуба. — А щоб топив нечистий з тебе лій! — Аж очі дряпа жінка чоловіку. — Нездара ти, а не водій, І ним залишишся довіку! — Не сперечаюсь, є моя вина Та ще й чимала. Але і на тобі лежить вона — Невчасно задрімала. Ніколи забувати, серденько, не слід, Як я не забуваю, Що сорок з гаком літ, Куди моргнеш, туди і повертаю. А тут ти спиш, Я ж проти носа бачу дуба... Скажи-но лиш: Чи смів без тебе я звертати, люба?