На задні лапи всівшись серед двору, Понаставлявши вуха сторчака, Задерши писки вгору, Малі Щенята слухали Рябка. А той аж в’ється, Аж очі заплюща — Ось він з Вовками б’ється, Ось Тигра тягне з-за куща. — А ви питаєте, відкіль у мене рани, — Нарешті він на груди морду нахилив. — Оця тому, що в людські сани Розбійника-Ведмедя не пустив. А там, на спині, — Коли у битві, а не в грі Пройшлися по мені Левині Могутні пазурі. — А мама інше каже: Що то ціпком вас гнали в дерезу, — Не стрималось одне Щенятко враже, — Як ви на кухні вкрали ковбасу.