Місток, який єднав річкові береги, Знічев’я зазирнув у воду: — Еге, та кращого немає навкруги, Лиш я чудову маю вроду. Погляньте лиш на блиск моїх перил!.. Кого іще такими скріплено болтами? Їй-богу, очі відвести немає сил — Я кращий міст поміж всіма мостами! Але отого, що внизу, Терпіть не хочу я надалі — Спиляйте, хай не будуть навіть поблизу Оті, що в глині... Як їх?.. Палі. І сталось, як хотів — Без паль простяг в повітрі тіло. Та ба! У прірву полетів — Лише загуркотіло. * * * Отут сказать до речі: Ой, не ганьби того, кому заліз на плечі.