Забрівши у колгоспний сад,
Лисиця вздріла виноград.
— Добряча ягода, не кисла.
Та й високо ж повисла!.. —
І що ж?.. Несолоно сьорбнула у саду?..
Погано знаєте руду!
Всміхнулась, розпростала спину:
— Ану несіть сюди драбину!
. . . . . . . . . . . . .
На жаль, і так бува, як бач,
Якщо Лисиця — нач.