Пропало в Квочки десь Курча — Під вечір не прийшло до хати. — Рятуйте! Хай, як хто уміє, вируча! Біжім дитя шукати! — До всіх звертається, зове, стриба, Від горя Квочка пір’я вискуба — Відомо, мати. — Еге ж, шукайте! Всі біжіть! Хутчіш, бо Квочці мука. Вставайте, не лежіть! — Гука із-під куща Гадюка. — А ти? — Та я чекати не примушу — Як черево крізь тин зумію протягти, Ураз слідком за вами рушу. І знов гукає, науча, Збира нещасній Квочці допомогу. І, лиш перетравивши все Курча, Й собі пустилася в дорогу.