Не кажучи ні слова, Над яром, на горі, Рубав старенький дрова У себе у дворі. Він, треба вам сказати, Був дома не один, — З вікна навпроти, з хати Спостерігав те син. Довгенько він дивився, Як батько працював, Шуликами давився, А вийшовши, сказав: — Чомусь завжди у серпні Такі гарячі дні, Спекотливі нестерпно, — Так шкода вас мені! Ви так стомились, бачу, З вас ллється сьомий піт. У пору цю гарячу Мені не милий світ. І я на вашім місці Узяв би рушника, Утерся, вмився в мисці Й рубав би голяка.
