Як збирався до лікарні Олексій Заноза, То поклав аж десять клунків На старого воза. Три торбини порошків, Пакунок уколів, Запхав постіль у мішки, Щось іще від молі. Прихопив тоді бинтів, Оберемок вати. Ще чогось там захотів, Бо побіг до хати. Як подумав — ще не все — Клопотів доволі, Миску й чашку ось несе, Трохи цукру й солі. Сів. Шукає батога Коня поганяти, Аж тут жінка вибіга Й почала гукати: — Ти куди ото вже преш? — Зачекай ще трошки, Казав вчора забереш Ще чотири дошки...
