Призначили Зяблика завом куща. Він в ліс прилетів й на пташок запищав: — Ви що — подуріли? Куди це годиться? Хіба це гніздо для поважної птиці? Жилплоща для мене занадто мала! Я хочу гніздечко таке ж, як в Орла. Несіть же сюди гілочок із горіха, Наносьте листочків тоненьких із вільхи, Нехай усі птиці помчаться щодуху Й скубнуть з горобців щонайм’якшого пуху. Гніздо з середини тим пухом встеліть, В сучки золотисту берізку вплетіть, Щоб зразу відчули керовані птахи, Що Зяблик сидить — не якийсь сіромаха. Тут він по-орлиному крикнуть хотів — З гнізда ж ледве чутно почулось: «Сів-сів...»
