Узрів Ведмідь на другові блоху
І вирішив убить напасницю лиху.
Ось він тихесенько, без шурхоту, без звуку,
У лапи взяв добрячу камінюку,
Присів навпочіпки і, перевівши дух,
По лобі друга тільки — бух!
Удар був влучним. Друг стулив повіки
Й лежати залишивсь навіки.
Джерело:
Юрій Кругляк. Хрін і Лаврін. – Бібліотека «Перця», №24. – К.: «Радянська Україна», 1956
