— Кукурудза!.. Річ велика! Найважливіша із справ!.. — Так тепер Грицько Базіка Скрізь промови починав. — З кукурудзи буде м’ясо, Будуть свині у сальці! Кукурудза — це ковбаси, Кендюх, шкварки, холодці! Кукурудзу сіять треба! Буде в нас вона кругом, Та така, що аж до неба, Та така, що ого-го!.. Заживемо, як ніколи, Стануть свині, як бички. Потім їх — куві... поколем, Сало ми складем в бочки... — Тут ковтнув Базіка слинку... — Як візьмемось до ковбас!.. — Хтось сказав: — Одну хвилинку, Є питаннячко до вас: — Де, коли і як садити Кукурудзу будем ми? — Став Базіка. Що робити? Знявся шум поміж людьми. — Ще сплануєм... Маєм сили... Ковбаса ж — це річ смачна... — А ділянки розкріпили? — Знов почулось від вікна. — Як воно відносно добрив? Чи завезли в поле гній? — А Базіка каже: —Добре, Завезем в найближчі дні... — А чи є у нас насіння Кукурудзи на посів?.. — Значить, де я зупинився?.. — Хтось сказав: — На ковбасі! Можем ми сказати сміло Голові, що «має час»: Краще б ви взялись за діло, А тоді вже й до ковбас.
