Завітав учитель в хату Гната Пацюка. Та й почав йому казати Про його Грицька. — Що то стало з вашим сином? Він почав курить. Та й слівце, бува, підкине — Сором повторить. Зайнялося серце Гната, Лютість розпіка. — Лобуряко, йди до хати! — Кличе він Грицька. — Ах, ти ж бісова потворо! Іч, який, лопух! Я за лайки тії скоро Виб’ю з тебе дух! Будеш губу розпускати, Йолопе тупий, Нажену ік чорту з хати, Грім тебе побий! ... Що ж з Грицька було питати? Вчитель все простив, Бо не так той син, як тато Губу розпустив.
