То було велике свято з свят — Йшов на пенсію останній бюрократ. Він тримав квитанцію в руці І з кишень стирчали папірці. Сумував за ним весь колектив, Що складавсь із постанов та директив. І здавалось — навіть Стіл зітхав, За яким завжди він возсідав: — Прощавай, наш друже бюрократ! Ти для нас був тут як друг, і брат. — Шлем тобі вітання від сердець! — Проскрипів розчулений Стілець. Сейф його в дорогу проводжав. Сам Параграф щастя побажав. Вдарив туш урочистий оркестр, У якому Скріпки та Реєстр. Лиш з людей ніхто не завітав: Бюрократ людей не визнавав.