Якось Зубр і Вепр зійшлись І нізащо завелись — За дрібничку за одну Оголошують війну. На дорозі лісовій Почали кривавий бій. А на дубі Крук сидів, Все це бачачи, радів. Не тривожило його Анітрішки — хто кого. Може бути й нічия — В нього тактика своя. А тим часом унизу Один одного гризуть (І водою не розлить) Тільки шерсть з обох летить. Вже Кабан: — Куві!.. Куві!.. — Захлинається в крові. За годину-півтори (пильно стежить Птах згори) Зупинився всякий рух — Молодці спустили дух. Лиш скінчився смертний бій, Опустився Крук мерщій, Наклювався свіжини — Аж тріщать на нім штани. * * * Хижі Круки в наші дні Гріють лапи на війні.
