Вже замучили Мартина, Крик — з усіх сторін: Лає теща і дружина, Що невдаха він. І Мартин знайшов роботу, Щоб обох провчить. Ті — на ринок у суботу, Зять же — борщ варить. Взяв каструлю чималеньку, Вкинув нашвидку Капустину, проса жменьку, Перцю, часнику. Півкорзини бараболі На куски посік, Хрону, ріпи і квасолі В кухню приволік. Як залив усе водою, Солі він додав, Ще й качалкою товстою Добре розмішав. — Я навчу, як зятя гудить, — Чуть Мартинів бас. — Борщ, як в ресторані буде, Кращий, ніж-у вас. Але що це? Чи здалося? Забиває дух. Закрутило дуже в носі, Вже він аж опух. Отака Мартину мука! Влип з обідом зять. Вже і теща в двері стука Треба відчинять. Ось побачив і дружину, Зліша сатани. Та однаково Мартину Не страшні вони. Теща в кухню вже прямує: — Що смердить, не втну? А Мартин кричить: Готую Їжу кабану.
