— Чому це ти, Ільку, так дуже став ліниться? — Насіла жінка на комірника, — Було, додому ніс по півмішка пшениці, А тут третина, як не чверть мішка. — Ілько розгнівавсь: — Більше взять не можу, Хоч як би там уже старавсь. Причина та, що в нас Подвоїли сторожу. — І що? — ще більше жінка злиться: — Ти про таке й не говори мені. Раз ти вже взяв, яка тобі різниця Чи в тебе півмішка, чи лиш на дні? — Ілько й на цей раз витримав атаку стійко І так дружині відповів: — Так то ж раніш був на сторожі лиш один Матвійко, Я з ним мішочок повний і ділив. А зараз ще й Карпа до нас ввели у штати, А як би там я не крутив в ці дні, А треба і йому частину дати, Отож третина й залишається мені.
