Ловив один рибалка рибу, Півдня просидів на ставку. І — нічогісінько... Зі злості Налляв чарчину коньяку. Надпив лиш тільки половину, Зирк — вудка ожила уся... Підсік, смикнув і витягає Малесенького карася. Сопе рибалка: — Щоб ти луснув! До дідька геть — такий улов!.. — Налив йому спиртного в ротик: — Тепер пливи, і... будь здоров! І той рибалка за годину Півсотні коропів спіймав. Примчав додому, мов на крилах, Дружину ніжно обіймав... А жінка, звісно, теж радіє, Бо цей улов — як уві сні! Вона швиденько чистить рибу, Сичить пательня на вогні... Коли пекло немилосердно, Коли вже увірвавсь терпець, Один нещасний верхній короп Промимрив люто під кінець: — Ну, чорт! Умру, а карасеві Я не прощу брехню таку. Хваливсь, паскуда: «Там рибалки Дають по чарці коньяку!»
