Дормидонт на лотерею Виграв «Запорожця». — Ось тепер вже в Крим поїдем! — Мовить жінці Фросьці. — Щось таке дурне ти мелеш! — Жінка розходилась. — Кудись їхати на море! Та чи я сказилась? Чи вже зовсім я у тебе Розуму не маю? Дома хата, дома діти І свиня в сараї... Хочеш їхати до моря — Їдь один блукати, Та за тиждень повертайся До своєї хати. Ось на цьому ми з тобою Кінчим суперечку. Та дивися, сивий дурню, Не стрибай у гречку! — Та яка там, жінко, гречка! Там не ті простори: Там ні поля, там ні лісу, Там саме лиш море... Дормидонт став потихеньку Рихтувать машину. Підчепив куму Марусю І... гайда до Криму. Поселилися у Ялті, Вина попивають... Та спокійно біля моря В парі загоряють. Вже два тижні проминуло. Дні стоять погожі: Чорні стали кум з кумою, На індусів схожі. Раз сидить кум на пісочку І очима глипа: Бачить — берегом Фросина Йде з якимось типом. Міні-юбка на дружині, Зачіска — «лопата». З нею в чорних окулярах Парубок вусатий. Муж до Фроськи підбігає: — Що це за нещастя? З ким ти діточок лишила, Била б тебе трясця?! Що за тип з тобою, жінко? Ти ж не дівка — мати! І чому вчепивсь за тебе Цей піжон вусатий?.. Кавалер зняв окуляри І відклеїв вуса. Дормидонт присів, бо був це Чоловік Марусин.
