Їхав Марко «Запорожцем», Задрімав на мить. І урізавсь бідолаха — Прямо в самоскид. Покрутило геть капота, Розтрощило скло. А зубів передніх в роті — Як і не було!.. На «швидкій» уже — в лікарню Марко наш попав. Там у гіпсі, під наркозом, Ніч спокійно спав. А на другий день хірурга Запитав шофер: — А чи зможу на роялі Грати я тепер? Відповів старенький лікар: — Зможете, ще й як! — Зможу, кажете? От диво! — Випалив дивак. — От так чудо хірургічне! — Хворий не вгавав, — Бо ж ніколи на роялі Я раніш не грав!
