Завмаг із лікарем Прийшли на іменини — Й засиділись в знайомих край села... Було за північ, І сліпа стежина Їх прямо до крамниці привела. Освітлювала лампа електрична Дубові двері з велетнем-замком. А під дверима, Розтягнувшись звично, Дебелий сторож спав козацьким сном. Завмага аж затіпало від злості, Він в чорне небо дубельтівку звів, І в мертвій тиші Шарарахнув постріл, А сторож ні гу-гу: лежав, хропів... — Не збудите — Стріляйте хоч з гармати! — Завмагу лікар з гордістю сказав. Це ж я, шановний, вашого Кіндрата Півроку Від безсоння лікував!
