У крамниці господарчій Дві години, далебі, Баба Варка вибирала До вподоби крам собі. — Кілограм відважте цвяхів... Що ви! Боже борони! Ні, таких мені не треба. Заберіть, криві вони! Одне — замазку подайте. Ти диви, яка руда! Не візьму її, не хочу, Бо вона, мов пень, тверда! Бачить чавунець бабуся: — Принесіть-но баняка! Ого-го який — підняти Не подужає рука. Хочу виварку купити! Що? Вона у вас одна? Емальована потрібна, Ця іржава і брудна... Повернула баба сито, Фарбу, синьку і смолу. Дві сокири, три лопати. Врешті вибрала мітлу. Продавець, зітхнувши, каже: — Ця метла сама мете. Чи її вам загорнути, Чи на ній... полетите?
