Там, де стоїть крута гора І хлюпають внизу Гори́ні води, Захисником поліської природи Призначено Бобра. Він, залишивши звіроферму, Прибув у хащу приозерну. Вся звірина гула: — О-о, цей візьметься зразу за діла! — А й справді взявся він завзято Канави рити, ліс рубати І будувати власну хату. Про луг і річку всі забули. Коли ж збагнули, Круті осіли береги, Вода брудною в річці стала, Лозою заросли луги... — Геть з озера його! — гукали. Хоча Бобер накоїв тут біди, Та вибрався сухим з води! Тепер Сусіднім гаєм відає Бобер.