У полі спека — не було ще зроду, Захвилювались люди недарма: — Жара завдасть врожаю шкоди, Нізвідки порятунку тут нема. — Та ось Весь обрій хмарою покрило, Шаленим вітром закрутило І понеслось. Говорять всі, бажаючи добра: — Нехай би вже лину́в як із відра! — Тут Грім розкотистий як стій Подав із неба голос свій, Зметнулись блискавки, мов стріли... «Гу-у-гу... трах-бах!» — загуркотіло, Відгукується в далечі луною, І раптом стихло. Хмара стороною, І все — Надії й дива тільки мить. Не кожний користь нам несе, Хто голосно гримить.