На курорті одному, Між струнких смерічок, Наче біс вертів Хому Біля молодичок. Тиждень охкав та зітхав І знайшов кохану. Вдвох на танці і на став, І до ресторану. А як гроші розійшлись На вино й гостинці, Вдарив нишком хитрий лис Телеграму жінці: «Ваш Хома упав з гори, — Кандидат в каліки. Шліть негайно сотні три На заморські ліки, Бо валяється, мов куль, Не встає й не диба І без імпортних пілюль Вже не вріже й хліба». Та одвіт скосив Хому: «Хай верта скоріше. Дам пілюль таких йому, Що і дуба вріже».
