Йде бабуся в дитсадок, Внучку «ескортує». А назустріч їй дідок З внуком чимчикує. — Здрастуй, кумо! — Здрастуй, кум! — Ходимо? — Чвалаєм. — І навіщо нам цей глум? — А хіба ми знаєм?!. ...В баби ж поруч дитсадок, В діда — біля хати, А щоденно діточок Змушені тягати: Баба — в той, де дід живе, Дід — у той, де баба. Хай мале хоч як реве, Хай хоч пупа надірве, Хоч бруківку шкряба! Бо оті два дитсадки — Відомчі палати, І тому керівники Мають строгі вказівки: «Тільки наших брати». Ось тому таку біду Дід і баба мають І щоранку на ходу Стомлено гукають: — Здрастуй, кумо! — Здрастуй, кум! — Ходимо? — Чвалаєм. — І навіщо нам цей глум? — А хіба ми знаєм?
