Іванові біда: щось коле в животі. Ані дихнуть, ні сісти, Ні борщику поїсти. Такого з ним ще не було в житті. — Не скній же! — потіша дружина. — В нас через пліт тямуща медицина. А хто ж, коли не друг-сусід Повинен рятувать од всяких бід?! — Ой, поможіть! — перед сусідом гнеться. — Зарадимо біді! — сусід сміється. — Ми жить повинні, як брати. То щастя — людям помогти... — Трудний минає день — Сусід не йде: Свиняку чухає, курей годує, А що сусід вмира — і в ус не дує... З поклоном знов іде Іваниха стара: — Рятуйте ж, братику, Іван вмира! Не дивиться на люльку, на обід... — Щось зробимо! — відповіда сусід. — Іван помер В лиху годину. Сусід припер На плечах... домовину. Признаюсь наперед: їй-богу, Я не прийму подібну допомогу!1967
