Над безмежним океаном Лайнер проліта, А в салоні дід старенький Сало упліта. Пахне салом українським На увесь літак. Підбігає стюардеса І говорить так: — Командір наш сало любіт, Он у нас хохол. Просіт он кусочєк сала Прінєсті на стол. Настовбурчились у діда Вуса, наче дріт. — Він не буде їсти сала, — Відмовляє дід. Вертається стюардеса Через п’ять хвилин. — А у нас любітєль сала Єсть єщо адін. — А це ж хто? — старий питає. — Наш второй пілот. Он хохол і любіт сало. Щірий патріот. Дід серветкою утерся: — Дівко чи мадам, Він не буде їсти сала, Повторюю вам. Стюардеса пильно в очі Дивиться йому. — Як це так — не буде їсти... Поясніть, чому? Дід насупився сердито: — Поясню, мадам. Той і цей не будуть їсти, Бо я їм не дам. Українцям дав би сала, А хохлам — не дам!
