Двоє півнів — два дружки — Забрели раз до ріки І побачили, як спритно Вудять рибу рибаки. Їм розсипавши похвали, Півні так собі сказали: — Завтра встанем дуже рано — Ще як трави сплять в росі, Підем з вудками і станем Теж ловити карасів. Розійшлись дружки по хатах, Повкладались рано спати. А коли світати стало, Загукав дружок дружку: — Не забув, що домовлялись Йти раненько на рі-ку-у? Другий півень пробудився, Та на ноги не схопився. Тільки кліпнув оком соня, Позіхнувши до смаку, І гукнув дружку спросоння: — На яку-ку-ку рі-ку-у? Перший півень аж присів: — На таку-ку-ку рі-ку-у, Де рибалки справжні всі З ранку вудять карасів!.. Сплюх поспав і знов дружку: — На яку-ку-ку рі-ку-у? На світанку з того часу Перегук луна щоразу: — Йдем сьогодні на рі-ку-у? — На яку-ку-ку рі-ку-у? — Ку-ку-рі-ку-у! — Ку-ку-рі-ку-у?
