Йде до загсу дивна пара — Дід Мефодій і Тамара. Дід зігнувся в три дуги, А Тамара: «Ги-ги-ги!» Як зайшли вони до зали, Реєстраторка сказала їм категоричним тоном: — Зразу, згідно із законом, Я не можу розписати — Треба місяць почекати... Як почула те Тамара, Ледь не гепнулась на діл: — Це ж для мене божа кара, Місяць ждать, не стачить сил!.. Хоча я — ще ждати можу, А погляньте на Мефошу — Він же в мене глухуватий, Ще й до того старуватий, Він за місяць, моя люба, Може зовсім врізать дуба! Все ж багатство пропаде — Дача, «Волга» і те де!.. Реєстраторка зітхає І таке відповідає: — Не хвилюйтеся: ваш дід Проживе іще сто літ. Я це знаю: ще до вас Дід бував тут кілька раз: Трьох жінок він, моя мила, Встиг загнати у могилу. Ви вже будете — четверта... Так що, кажучи відверто, Не відомо, моя люба, Хто скоріше вріже дуба!
