Ішли вночі два п’яні дуже — Весь день в куми пиячили, І раптом місяць у калюжі, Як це бува, побачили. Один з них каже: — Пощастило! Тож скористаймось з випадку, Давай, браток, на це світило Скоріше зробим висадку. Посіли в каламутну воду, Сяке-таке верзюкають. Тіла їх ніжить прохолода, Обволокло грязюкою. А другий каже: — Прилунились, Не втративши свідомості! Диви, як відчуває тіло Наявність невагомості. Ішов дільничий, вгледів п’яних, Що вже зубами клацали, Питає: — Як ви, громадяни, Й коли сюди потрапили? З калюжі голос: — Все в порядку! Наблизились орбітами Й на місяці м’яку посадку Задумали зробити ми. Дільничний каже: — Ну й пригода! Сидіть же ви без гамору, А я піду за луноходом, Поїдем в барокамеру.