Гнат Петрович, перший зав Заготдровконтори, На всі боки обіцяв Дров навезти гори. — Обіцяєм, завезем. Буде все. З недільки. Післязавтра розпочнем. Не хвилюйтесь тільки. Так щодня і всім співав Завжди однієї. Дрова ж людям відпускав — Мов по лотереї. Звідки ж дров тих візьме зав, Якщо весну й літо Він з конторою рішав, Що йому робити? І не хвилювало кров, Як завезти більше дров, Дать нові рекорди, — У шухлядах він знайшов Два старі кросворди. Вже і так, уже і сяк Разом примірялись, Та кросворди їм ніяк Все не відкривались. Так пройшла уся весна. В саму люту спеку Зав контору розігнав По бібліотеках. Всім наказ дав: до кінця Літа постаратись. Без розгадки на місця І не повертатись. От і бігають вони Аж до цього часу. А тим часом восени Робить зав гримаси: — Обіцяєм. Завезем. Буде все. З недільки. Післязавтра розпочнем. Не хвилюйтесь тільки. Так завчив оті слова, Що й тоді говорить, Коли сон його, бува, За кросвородом зморить. ...Завітало в кабінет Кілька душ з приймальні. Зняв один клієнт кашкет: — Справи є нагальні. Ми прохання принесли — Щоб оцими днями Вас до біса завезли З вашими словами. Не второпав сонний зав Змісту аніскільки, Мов папуга, проказав: — Завезем. З недільки! Та не встиг закінчить зав, Як уже — о, диво! — Проти нього біс стояв, Поглядав спесиво. Зав сидить у казані В одязі Адама. — Ой, як холодно мені! — Клацає зубами. Хоче вилізти — смола Не пуска — застигла. — Та коли ж там з-з-запала?! — Зав тремтить і скигле. В нього вже посинів ніс, Замерзають плечі. — Біс ти в пеклі чи не біс?! Годі холоднечі!!! — Рад би вас я пожаліть, — Біс розвів руками. — Та наказано топить Вашими дровами!.. ...Зав проснувся. За вікном Вила завірюха. У конторі хоч шаром Покоти — ні духу. Крізь щілини у вікні — Протяги холодні... Зава в пекло не вві сні Я б послав сьогодні! * * * Чому Грицьку Живеться, як коту? Бо він засвоїв істину просту: Щоб гнів начальства не накликать — Побільше перед ним мурликать.